Місце, час зібрання; звукопідсилювальна техніка, намети та сцени

1. Законодавство містить рідкісні випадки прямих заборон місця проведення зібрань. Фактично, це тільки охоронні зони ядерних установок. Водночас, є ще низка місць, де діють заборони, але це місця, куди простий громадянин і так не зможе потрапити. В усіх інших публічних місцях зібрання можна проводити необмежено. Єдиний виняток, з яким можуть стикнутись організатори, пов’язаний з повноваженнями правоохоронних органів з державної охорони вищих посадових осіб. Але й тут такі обмеження не можуть бути свавільними, а лише пропорційними та розумними.
2. Зібрання можна проводити в будь-який час доби, день тижня та пори року. Зібрання можуть тривати необмежено довго, навіть роками. Водночас, навряд виправданим буде довготривале блокування шляхів сполучення понад розумний строк. Цей строк може варіювати – інколи достатнім буде годинне блокування національної траси, а колись можна і урядовий квартал у столиці заблокувати на декілька місяців.
3. Закони не встановлюють жодних обмежень по рівню шуму. Буквально, можна шуміти хоч цілодобово. Тим не менше, слід поважати спокій жителі прилеглих будинків. Навряд суспільство та адресати зібрання будуть прихильно ставитись до мітингарів, які не будуть давати спати простим громадянам, непричетним до протесту.
4. Організатори в праві вільно встановлювати сцени, звукопідсилювальну техніку та будь-які інші конструкції, необхідні для досягнення цілей зібрання. Домовлятись за електроенергію доведеться власними силами – це може бути або відповідний договір з кимось, до кого буде здійснено підключення, або ж можна використати пересувні генератори чи акумулятори.
5. Намети на зібраннях можна встановлювати без обмежень та без жодних дозволів. Вони не є “малими архітектурними формами”, як кіоск із шаурмою, і не потребують десятків погоджень тощо. Вимоги щодо їх демонтажу або спроби недопущення їх встановлення з боку поліції є явно незаконними. На практиці залишається актуальною стара і запущена хвороба органів правопорядку – наметофобія. Поліція намагається не допускати використання і встановлення наметів на зібраннях та часто жорстко подавляє будь-які спроби, попри явну незаконність своїх дій. Після Революції Гідності у влади виникла ще одна хронічна хвороба – боязнь палаючих шин. Як не дивно, але спалення шин як символічний акт також захищене гарантією свободою зібрань. Зрозуміло, що утилізацію зношених шин не можна приховати під таким приводом. Фобія наметів та палаючих шин у чиновників схожа на культ карго – влада не допускає намети і шини, бо боїться, що ці символи самі по собі спричиняють повстання. Як і при будь-які фобії, страх в цьому випадку є ірраціональним. Зрозуміло, що справжнє повстання навряд зупинить недопущення встановлення наметів. А якщо встановлення наметів не є частиною повстання, то й незрозуміло, проти чого боряться правоохоронці. Втім, поліція не завжди перешкоджає встановленню наметів на мирних зібраннях.
6. Допустимим є перекриття та блокуванню шляхів сполучення учасниками мирних зібрань. Правоохоронці в цілому не перешкоджають таким діям, якщо їхня тривалість та масштаб співмірні з масштабом зібрання. Кримінальна відповідальність формально за це існує, але на практиці не застосовується навіть за блокування автошляхів національного значення чи виїздів закордон. Водночас, більша вірогідність стати фігурантом такого кримінального провадження у тих організаторів, які вирішать заблокувати залізницю чи аеропорти. При блокування шляхів сполучення слід пропускати автомобілі екстрених служб та транспортні засоби з дітьми, а також врахувати інші можливі термінові ситуації. Для зменшення негативного впливу варто також не блокувати рух намертво, а забезпечити можливість повільного, але все таки просування транспортних засобів.
7. Отже, законодавство містить рідкісні випадки прямих заборон місця проведення зібрань. Це місця, куди учасники зібрань і так не мають фізичного доступу. Також можливе обмеження доступу до публічних місць у зв’язку з державною охороною вищих посадових осіб. Закони не встановлюють жодних обмежень по рівню шуму. Організатори в праві вільно встановлювати сцени, звукопідсилювальну техніку та будь-які інші конструкції, необхідні для досягнення цілей зібрання. Намети на зібраннях можна встановлювати без обмежень та без жодних дозволів. Можна навіть палити шини, якщо це символічний акт. Допустимим є перекриття та блокуванню шляхів сполучення учасниками мирних зібрань.