Головна сторінка

Основи спілкування

з поліцією

Лекцiя 13

Затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (загальні аспекти)

ПОДIЛИТИСЯ У СОЦМЕРЕЖАХ:

Кримінальне процесуальне законодавство чітко визначає процедуру затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину. Затримання часто супроводжується силою, адже мова йде про суспільно небезпечну особу і тому чинити опір в ткому випадку не варто.

 

Затриманням займаються і патрульні поліцейські, і слідчі (детективи), і оперативні працівники за дорученням слідчого (детектива). Законодавство говорить про уповноважену службову особу (ст. 208 КПК України), а нею є будь-який атестований працівник органу правопорядку, хоча з цього питання існують різночитання та різні практика правозастосування.

 

Існує два види (порядки) затримання:

1) фактичне (на місці вчинення злочину, одразу після його вчинення або під час безперервного переслідування) в порядку ст. 208 КПК України;

2) затримання на підставі ухвали слідчого судді (ст. 187-191 КПК України), тобто коли у провадженні з’являється підозрюваний і видається санкція на його затримання. Це відбувається, якщо після вчинення злочину особа встигла втекти та про її місцезнаходження стає відомо пізніше. Цей порядок охоплює також випадок розшуку особи (ст. 281 КПК України).

 

Таким чином поліцейський здійнює затримання у випадку:

 

1) Фактичне затримання (ст. 208 КПК) – особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення. Це ж стосується ситуації, коли безпосередньо після вчинення злочину потерпілий або очевидець вказали на особу або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

 

2) Затримання на підставі ухвали слідчого судді (ст. 191 КПК) – після видання ухвали слідчого судді, суду на дозвіл на затримання з метою приводу вона виконується правоохоронцями шляхом доставлення (приводу) особи до суду. На це дається 36 годин з моменту затримання, а сама ухвала діє протягом півроку. Саме цей порядок застосовується до особи, яка перебуває у розшуку – на неї отримується ухвала, яка “поновлюється” кожні півроку в межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК України.

 

Жодних інших видів затримання не існує. Будь-яке фізичне обмеження свободи пересування (ст. 209 КПК України) є моментом затримання особи, тож має відбуватись у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом. Звісно, за виключенням адміністративного затримання.

 

  1. Затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (порядок)

 

1) фактичне затримання

 

Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою (ст. 209 КПК України).

 

Під час затримання особі мають негайно повідомити зрозумілою затриманому мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється (ч. 4 ст. 208 КПК).

 

Ви маєте право зберігати мовчання, тобто не говорити нічого з приводу підозри (обвинувачення) проти себе або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання поліцейських (ч. 4 ст. 42 КПК). Це ж стосується права відмовитися давати покази і підписувати документи стосовно себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (ст. 63 КУ, статті 18, 42 КПК).

 

Затриманому надається право особисто повідомити по телефону близьких родичів чи інших осіб про своє затримання і місце перебування (ст. 42 КПК). Якщо таке повідомлення загрожує інтересам досудового розслідування, то таке повідомлення здійснюється самим поліцейським.

 

Також, у разі погіршення стану здоров’я або при отриманні тілесних ушкоджень при затриманні особа має право отримати невідкладну медичну допомогу, яку надає поліцейський внаслідок застосування такого заходу поліцейського примусу (ч. 4 ст. 43 ЗУ «Про Національну поліцію», п. 6 ст. 3 ст. 212 КПК).

 

Про кожний випадок затримання поліція негайно після фактичного затримання особи повідомляє центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД) за допомогою телефонного чи інших видів зв’язку (ч. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затв. Постановою КМУ № 1363 від 28.11.2011).

 

Залучення захисника (адвоката) із центру відбувається окрім випадків, якщо особа запросила власного захисника. Однак така відмова відбувається не під час затримання, а після того як захисник (адвокат) прибув до відділення поліції та у присутності якого, особа відмовилася від послуг захисника (адвоката) у формі письмової заяви, копія якої подається адвокатом до відповідного регіонального центру (ч. 3 ст. 261 КУпАП, ч. 9 Порядку інформування…, затв. Постановою КМУ № 1363 від 28.11.2011).

 

Якщо ж поліція не повідомляє Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги та ігнорує Ваші вимоги зробити це, то законодавство передбачає можливість повідомлення про затримання Вашими родичами за єдиним телефонним номером безоплатної правової допомоги – 0-800-213103. Розгляд повідомлень здійснюється регіональними центрами відповідно до їх компетенції та за умови отримання обов’язкових відомостей про ступінь споріднення із затриманою особою (ч. 3 Порядку інформування…, затв. Постановою КМУ №1363 від 28.11.2011).

 

Слід вимагати невідкладної зустрічі із захисником (адвокатом) ще до початку першого допиту чи інших процесуальних дій. Потім Ви маєте право на необмежену кількість побачень без обмеження часу їхньої тривалості (ч. 3 ст. 42 КПК).

 

Про затримання складається протокол (на практиці, після доставлення до відділення поліції). Поліцейський зобов’язаний оголосити особі права затриманого та вручити екземпляр протоколу про затримання з повним переліком прав та обов’язків затриманого (ч. 4, 5 ст. 208 КПК). Час затримання вказується у протоколі і з цього моменту починається відлік строків затримання.

 

Строки затримання

 

Протягом цих строків мають бути здійснені такі дії (у зворотньому випадку – особа звільняється):

 

– протягом 24 годин повідомлено про підозру (процесуальний документ) слідчим або прокурором (ч. 2 ст. 278 КПК);

 

– протягом 60 годин особа має постати перед судом для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу (ч. 2 ст. 211 КПК), а суд протягом 72 годин з моменту затримання має прийняти рішення про тримання під вартою (ч.3 ст. 278 КПК).

 

З моменту прибуття захисника (адвоката) до затриманої особи, щодо неї можуть здійснюватися процесуальні дії, насамперед – допит. Допит має відбуватися з перервою кожні 2 години, а загальний строк його проведення не повинен перевищувати 8 годин на день (ст. 224 КПК).

 

Затримання за ухвалою слідчого судді, суду (“ордерне”)

 

Насправді тут ніяких особливостей немає – все те саме, що й раніше. Єдина різниця – затримання триває 36 годин, протягом яких особає має постати перед суддею для вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

 

Питання та відповіді

01Що таке фактичне затримання?

Фактичне затримання (ст. 208 КПК) – особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення. Це ж стосується ситуації, коли безпосередньо після вчинення злочину потерпілий або очевидець вказали на особу або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Лекцiї