Завданням поліцейського є охорона прав і свобод людини, а також забезпечення публічної безпеки і порядку. Для виконання таких завдань йому надано повноваження з виявлення та припинення адміністративних правопорушень (п. 2,3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію”). Отже, виявивши правопорушення, саме поліцейський має відреагувати на нього негайно – незалежно від того, побачив він його на власні очі, чергова частина поліції надіслала інформацію у результаті надходження заяви чи повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення. До речі, усні заяви людей, які безпосередньо звернулись до поліцейського на вулиці – не виняток.
Якщо Ви є потерпілим або свідком правопорушення – повідомте про це поліцію, вона не має права ігнорувати Ваші слова, посилаючись на їхню неправдивість або надуманість.
Якщо ж Ви і є правопорушником, то пам’ятайте, що Ви зобов’язані виконувати лише законні вимоги поліцейських (ч. 2 ст. 62 Закону України “Про Національну поліцію”). Підозра у скоєнні правопорушення є підставою для перевірки документів, здійснення поверхневої перевірки чи особистого огляду та огляду речей, а у певних випадках – доставлення та затримання, в порядку, встановленому законодавством.
Ви маєте право вимагати довести протиправність ваших дій посиланням на відповідні норми КУпАП. Тобто поліцейські зобов’язані надавати роз’яснення про неправомірність Ваших дій, та ще й робити це ввічливо, переконливо і зрозумілою для Вас мовою, посилаючись на відповідні вимоги нормативно-правових актів.
Тепер давайте розберемось, власне, що ж таке адміністративне правопорушення (проступок, делікт) – протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. З переліком таких правопорушень можна познайомитись у Кодексі про адміністративні правопорушення (ст. 41 – 212-21 КУпАП).
Якщо коротко і просто – сама назва “адміністратвине правопорушення” збиває зпантелику, адже тоді мова має йти про порушення порядку управління (відносини “держава-людина”). Але таких правопорушень меншість. В основному, це правопорушення “кримінального” характеру – дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП), невиконання законних вимог поліцейського (ст. 185 КУпАП), дрібне викрадення чужого майна (ст. 49 КУпАП) тощо. Зокрема, пов’язані із порушеннями на дорозі – перевищення швидкісного режиму (ст. 122 КУпАП), керування транспортним засобом у станні сп’яніння (ст. 130 КУпАП) тощо. Але, на відміну від кримінального правопорушення за чинним законодавством, вони не є суспільно-небезпечними. Типові покарання – грошовий штраф або адміністративний арешт (позбавлення волі) до 15 діб, який особа відбуває в ізоляторі для адмінарештованих.
При цьому, особа не завжди несе відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення. У випадку його малозначності поліція може звільнити Вас від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням (ст. 22 КУпАП) – про це завжди можна попрохати поліцейського, визнавши протиправність своїх дій та пообіцявши сумлінну поведінку в майбутньому. У цьому випадку ніякий протокол не складається, але поліцейський може провести роз’яснювальну бесіду, щоб Ви усвідомили незаконність своєї поведінки. Однак, пам’ятайте, що це право, а не обов’язок поліцейського – вимагати звільнення від відповідальності не варто. До речі, не слід плутати усне зауваження із [письмовим] попередженням, що виноситься постановою по справі про адмінстративне правопорушення (ст. 25 КУпАП), це різні речі.
Зазначимо, що процедура висловлення усного зауваження можлива лише щодо правопорушень, розгляд яких віднесений до компетенції поліції. Тобто якщо за куріння (ст. 175 КУпАП) та розпиття алкоголю (ст. 178 КУпАП) патрульний може звільнити Вас від відповідальності, то за дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП) – ні, адже тільки суд уповноважений розглядати це адміністративне правопорушення. Наприклад, існує протиправна практика звільнення осіб, які керували автомобілем у стані алкогольного сп’яніння (ст. 130 КУпАП) – це неприпустимо.
Якщо ж усним зауваженням не можна обійтися, поліцейський має скласти протокол про адміністративне правопорушення, який в подальшому розгляне уповноважений орган (наприклад, виконавчий комітет органу місцевого самоврядування чи суд) або, залежно від правопорушення, винести на місці вчинення правопорушення постанову у справі про адмінправопорушення, після якого вам залишається сплатити штраф. Процедура доволі проста, хоча має багато аспектів, тож варто зверататись за порадами до фахових юристів.
