Комунікувати з поліцією можна по різному. Можна писати старі добрі паперові листи, можна розміщувати в соціальних мережах повідомлення (тегнувши когось з поліцейських), але, швидше за все, Вам рано чи пізно доведеться спілкуватись з поліцією віч на віч. Давайте останнє розглянемо детальніше.
З одного боку практично всі знають прописні істини:
Ви громадянка\ин.
Ви сплачуєте податки.
З цих податків поліцейські отримують зарплатню, заправляють службові машини паливом та ремонтують відділи поліції.
З іншого боку, спілкуючись з поліцейським Ви починаєте відчувати якусь тривогу, хвилювання. Слова забуваються, руки тремтять, ноги підкошуються. Знайте! Це цілком нормально. Більш того, поліцейських навіть мають вчити, що хвилювання – це природня реакція людини, під час спілкування. А те, що людина труситься, ще не означає, що вона вчинила якесь правопорушення.
Тому, перше, що потрібно зробити – заспокоїтись. Зробіть паузу, видихніть, зберіться з думками. Ви не на іспиті і поспішати точно нікуди не потрібно.
Йдемо далі.
Де б та за яких умов ви б не спілкувались з поліцейськими перше, що потрібно зробити – ідентифікувати, цих людей. Зрозуміти, чи дійсно вони поліцейські та дізнатись, як їх звати.
Тому, привітайтесь, доброзичливо посміхніться, скажіть як вас звати та запитайте, як можна звертатись до співрозмовників. Закон України про Національну поліцію зобов’язує поліцейських пред’явити вам своє службове посвідчення і дати ознайомитись з викладеною в ньому інформацією. Уважно прочитайте інформацію та запишіть як поліцейських звати. Під час розмови ця інформація частенько забувається.
Якщо ви були ініціатором розмови, то, після знайомства, варто:
- Чітко та коротко окреслити питання, з яким прийшли (без ліричних відступів і додаткових пояснень).
- Що ви очікуєте від поліцейських (тобто що в результаті отриманої від вас інформації вони мають зробити).
Намагайтесь занотовувати вашу розмову і досягнуті домовленості, щоб по завершенню продублювати цю інформацію в листі на поліцію. Вкажіть, з ким розмовляли, про що говорили та про що домовились. В кінці – продублюйте ваше прохання та залиште зворотну адресу для відповіді.
Поліція також може бути ініціатором розмови. Серед поліцейських заходів є «опитування особи». Особливість цього заходу є те, що «опитування» є добровільним. Тобто в будь який момент ви можете відмовитись від розмови.
Також варто бути готовим до того, що поліція поцікавиться, чи маєте ви документи. Так, так, ви дуже схожі на людину, яка щойно вчинила правопорушення. Або має намір його вчинити. З іншого боку, у вас не має обов’язку носити документи з собою. І якщо поліцейські не вірять, що ви Іван Семенович – це точно не ваші проблеми.
Також поліція має право проводити поверхневу перевірку. Вона це може робити, коли у поліцейських достатньо підстав вважати, що ви маєте при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено. Проводити рукою по вашому одягу та візуально дивитись на вміст ваших речей, дивитись, що ви перевозите в багажнику або в салоні автомобіля. Якщо ви відмовляєтесь – це чудовий привід вас затримати за злісну непокору законній вимозі поліцейського.
Тому раджу ніколи не проголошувати, що ви відмовляєтесь щось робити, натомість уточнювати у поліцейських якою нормою Закону передбачене їхнє прохання.
